Її голосом марили глядачі, її майстерністю захоплювалися колеги. Леоніда Балановська яка багато років була неперевершеною зіркою оперної сцени, закохалася у пісню та навчилася співати саме у Єлисаветграді. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Дитячі та юнацькі роки
Народилася Леоніда Михайлівна Балановська 26 жовтня 1883 року у місті Шпола, що в Черкаській області. Батько, Микола Григорович Балановський, працював бухгалтером на цукровому заводі м. Шпола. Мати, Євдокія Левитська, в той час була відомою та талановитою піаністкою. Саме від матері Леоніда з дитинства почала отримувати музичні знання. Мати повністю займалася вихованням і початковою освітою доньки: навчила її читати й писати, шляхетно поводитися в товаристві та грати на фортепіано.
Іще з дитячих років було зрозуміло, що дівчина має незвичайний та сильний голос. Вдома Леоніду вчив українських пісень її дядько, Петро Іванович Левицький. Дядько Леоніди співав в українському хорі і мав потужний бас. Маленька Леоніда запам’ятовувала пісні дуже легко, із задоволенням виконувала дитячи рахувалочки, переспіви і, навіть, романси.
У 1902 році Л. Балановська почала навчання у Петербурзькій консерваторії класі С. М. Цехановської. Викладачі відразу помітили здібну дівчину з сильним голосом.
Дебют Леоніди Балановської відбувся у 1905 році. Сталося це не зовсім заплановано: Леоніда замінила співачку Л. Барленді, що захворіла, і виконала партію Джоконди у п’єсі Понкє’ллі на сцені «Нової опери» у Петербурзі. Виступ був дуже вдалим. Вражений талантом молодої співачки, відомий італійський баритон Титта Руффо подарував Леоніді свою світлину з автографом: «Блискучій Джоконді мадам Балановській із захопленням!».
Наступний виступ відбувся у 1906 році. Тоді Леоніда Балановська вперше виконала партію Кудри в опері «Парсифаль» Р. Вагнера. Потім був дебют на сцені Маріїнського театру – Леоніда Балановська зіграла Валентину в опері «Гугеноти» Дж. Майербера. Ця роль вважається досить складною. Але після цього виступу голос Леоніди Балановської в пресі назвали справжнім оперним голосом.
Після вдалого виступу на імператорській сцені талановиту співачку помітив Юрій Львович Чайковський, що в той час формував трупу для Київського театру. Він пропонує співачці контракт на рік з платою 100 карбованців щомісяця. Протягом двох театральних сезонів у 1907 – 1908 роках Л. Балановська зіграла багато ролей і проспівала багато складних партій. Робота лише вдосконалювала актрису, шліфуючи майстерність.
Досвід, здобутий у Київському театрі, відкрив Леоніді Балановській шлях до Московського Великого театру, солісткою якого вона була з 1908 по 1919 роки.
Робота та творчість у радянський час
Після жовтневого перевороту у 1917 році Леоніда Балановська їде додому, в Єлисаветград, де мешкали її мама і син. У рідному місті артистка вимушено затримується на два роки. В Єлисаветград в той бурхливий час був притулком для творчих людей, в місті розквітає культурне життя і співачка не залишається осторонь. Разом з відомими піаністами Генріхом і Наталею Нейгаузами, композиторами Каролем Шимановським та Володимиром Дешевовим Леоніда Балановська активно виступає на різних благодійних концертах. Після встановлення радянської у місті продовжує виступає на мітингах Відділу пропаганди, заходах Підвідділу мистецтв. В ті роки навколо Леоніди Балановської формується Оперне товариство. Артисти давали по чотири вистави на тиждень і збирали повний зал. Голос Балановської лунав в кожній опері.
Але під час перебування у Єлисаветграді Леоніда Балановська важко перехворіла сипним тифом. Голос після хвороби відновився, але повернути унікальний тембр, який так захоплював сучасників, не вдалося. Після відновлення Балановська виступає як камерна співачка і займається викладанням вокалу.
У 1919 – 1922 роках Леоніда Балановська співала в оперному театрі Севастополя, в 1922 році – у Ростові-на-Дону. З 1926 року по 1933 рік її можна було почути у Харкові, в театрі опери та балету.
З 1935 по 1955 рік Леоніда Балановська викладала в Московській консерваторії, де здобула звання професора, і в музичному училищі при консерваторії.
Померла співачка 28 серпня 1960 року у Москві.
Голос Леоніди Балановської був записаний на одну із перших партій грамплатівок, що вийшли в Москві у 1913 році. Один із записів співачки відновлений реставраторами у 1983 році при підготовці вінілової платівки «Зі скарбниці світового виконавського мистецтва», де можна почути голос неймовірної краси та відчути його глибину.
