Творчим стартом для нього було акомпанування сеансів німого кіно, щоб згодом стати музикантом відомого на весь світ джазового оркестру Л. Утьосова. Михайло Воловац, талановитий композитор і піаніст, ім’я якого майже завжди було «за кадром», народився на Кіровоградщині. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Молоді роки
Михайло Петрович Воловац народився 10 листопада 1910 року у с. Тишківка Єлисаветградського повіту Херсонської області. Зараз село відноситься до Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Батько Михайла був аптекарем. У 1918 році маленького Михайла разом із братом та сестрою їх мати привезла до Петрограда на навчання.
По закінченню середньої школи Михайло Воловац поступає на навчання в консерваторію. Його вчителем грі на фортепіано був професор С. І. Савшинський.
Ще у роки студентства Михайло зі своїм братом Наумом (він грав на скрипці) підробляли – акомпанували на сеансах фільмів німого кіно. Така робота стала гарним творчим стартом для хлопців, адже вимагала чималої фантазії та миттєвої музичної імпровізації.
В цей час доля зводить Михайла Воловця з І. Дунаєвським, В. Соловйовим-Сєдим, Д. Шостаковичем.
З 1930 по 1932 роки Воловац працює у Ленінградському театрі акторської майстерності, де був завідувачем музчастиною, а також піаністом і актором. З 1932 по 1938 роки Михайло Петрович призначений диригентом в ансамблі оперети Лендержестради та в театрі естради «Ермітаж».
Робота в джазі
В той час на вершині популярності був джаз, і саме це музичне направлення стало визначним етапом у творчому становленні багатьох творчих особистостей: музикантів, композиторів і акторів. Михайло Воловац також захопився джазовою музикою. Яскравим представником джазового напряму тоді був ансамбль Л. Утьосова «Теа-джаз» у м. Ленінград. М. Воловац був музкерівником в цьому ансамблі з 1939 по 1943 роки. Музиканти грали по нотах, які отримували з інших країн, джазові композиції, а також створювали власні інструментальні твори. Використовуючи досвід роботи в опереті, Михайло Воловац застосовував в оркестрі Утьосова дещо з класичного аранжування. Музиканти з ансамблю Утьосова на концертах представляли не тільки джазові, а й інші музичні програми.
Після початку другої світової війни у репертуарі джаз-оркестру почали з’являтися патріотичні пісні і великі джазові твори для оркестрового виконання. Інструментальну обробку таких творів робив М. Воловац та А. Островський.
Багатьом відома фронтова пісня «Мишко», написана на слова молодого поета Володимира Духовничого наприкінці 1941 року. Пісня з музикою Модеста Табачника була у репертуарі багатьох фронтових концертних бригад. Леоніду Утьосову мелодія не сподобалася і він попросив Михайла Воловця створити нову мелодію до цієї пісні. Саме новий варіант пісні був включений до художньо-документального фільму «Концерт фронту».
Пісні М. Валовця різних років звучали у виконанні Леоніда та Едіти Утьосових, Георгія Виноградова, Клавдії Шульженко та інших. Найпопулярнішими з них вважаються «Музиканти», «На цьому світі», «Партизанська тиха», «Пісенька про чоловіків» та багато інших. Михайло Воловець також написав музику для інтермедій Германа Орлова та Михайла Курдінова.
Разом з Олександром Арго М. Воловець підготував музичну обробку і монтаж програми виступу оркестру Леоніда Утьосова на святкуванні 800-річчя Москви.
Діяльність після війни
Михайло Воловець пішов з оркестру Утьосова у 1943 році. Протягом наступних 27 років він працював на посаді диригента (а згодом і головного диригента) Ленінградського театру музичної комедії. За цей період часу він створив більше п’ятдесяти постанов. У 1948 році разом зі Стефанією Зареник став автором феєрії «Золотий фонтан». Також Воловець складав твори для дітей – балету «Чарівна стріла», оперет «До зірок» і «Весела фантазія».
Після 60 років здоров’я Михайла Петровича погіршилося і він вийшов на пенсію. 27 лютого 1973 року, тяжко перехворівши, музикант помер. М. Воловац похований у Санкт-Петербурзі на цвинтарі «Пам’яті жертв 9-го січня».
