Кіровоградщина дивує талантами. Не дарма в саме наших степах почалося зародження першого професійного українського театру, де засвітилися таланти Кропивницького, Карпенка-Карого, Тобілевичів. Дуже тішить, що зірки театру з’являються і в наш час. Справа корифеїв продовжується.
Молоді роки Валерія саме припали на час підйому театру. На сценах грали постановки за участю знаних на той час акторів, таких як Вєтров, Семенов, Паракон’єв… Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Коротка біографія
Дейнекін Валерій Дмитрович народився у місті Кіровограді в 1955 році. Навчався у Кіровоградській середній школі №6 і вчився не погано – багато років поспіль був найкращим учнем школи. До того ж із запалом брав участь у самодіяльних заходах, олімпіадах з усіх предметів та конкурсах декламування художніх творів.
Вперше до Театру Корифеїв він потрапив у п’ять років – на виставу хлопчик прийшов із мамою. Трохи подорослішавши, Валерій стане збирати фотографії своїх кумирів-артистів – їх портрети, моменти вистав, журнальні та газетні публікації. Колекція дбайливо складалася в альбом, вже тоді формуючи особливе ставлення до театрального мистецтва.
Сцена приманювала до себе дедалі більше. У віці 14 років Валерій вперше виступив на сцені. Дебют юнака відбувся на сцені Палацу культури імені Жовтня, де колись було Громадське зібрання. Саме на тій знаменній сцені у свій час вперше зазвучали «Вечорниці» П. Ніщинського.
Для сцени Валерій Дейнекій обрав ім’я – Валерій Вєтров, за іменем відомого актора та режисера Петра Вєтрова, яким Дейнекін дуже захоплювався.
Ставши студентом педагогічного інституту ім. О. Пушкіна (тепер це – Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. Виниченка) Валерій Дейнекін стає активним учасником театральної студії при інституті. Театральна студія починалася 60-х роках XX століття з театрального гуртка, створеного за ініціативи Л. Ф. Стеценка, літературознавця і любителя театральних постанов.
З 1976 року Валерій Дейнекін обіймає пост директора студентського театру «Резонанс». Мрія Валерія Дейнекіна – створити на основі «Резонансу» Молодіжний муніципальний театр.
У 1985 році В. Дейнекін заочно закінчує Московське театральне училище ім. Щукіна, що тоді вважалося одним із найкращих мистецьких навчальних закладів. Тут він здобуває професійну театральну освіту.
З 1989 року Дейнекін розпочинає працювати в театрі ім. М. Кропивницького за запрошенням художнього керівника театру народного артиста Михайла Барського. В театрі Валерій грав драматичні та комедійні ролі, а також показав себе, як режисер, що має особливий хист.
За час роботи в театрі Кропивницького Дейнекіним створено більш ніж 50 вистав за творами сучасників та класиків. Акторський талант Валерія був втілений у майже 50 ролях з різними гострими характерами. Багато з його постанов мали напрочуд довге життя на сцені, що є свідоцтвом таланту постановника та актора Валерія Дейнекіна.
Навесні 1998 року згідно з Указом Президента України В. Дейнекін відзначений званням заслуженого артиста України. За свою наполегливу працю, як педагога, Валерій отримав звання «Відмінник народної освіти України». Саме з його ідеями керівництво педагогічного університету планувало відкриття спеціалізованого театрального відділення на музично-педагогічному факультеті.
Творчі здобутки та добра пам’ять
Валерія Дейнекіна не стало у 2003 році. Не дивлячись на такий короткий термін життя, ця виключно талановита людина лишила по собі добру пам’ять.
Катерина Лисняк, директорка літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого в м. Кропивницькому, порівнює Валерія Дейнекіна із відомими корифеями театру Тобілевичами. Голова родини відомих театральних діячів не сприймав вибору синів та доньки присвятити себе театру. Батько Валерія також не розумів прагнень сина. Але всупереч обставинам, В. Дейнекін все ж таки зміг отримати професіональну театральну освіту, а згодом стати актором і режисером з непересічним талантом.
Як згадує Вікторія Майстренко, заслужена артистка України, вона дуже хотіла познайомитися з Дейнекіним, але побоювалася його. Їх знайомство відбулося під час знімання телефільму на хуторі Надія. В спілкуванні Валерій виявився дуже доступним, простим та інтелігентним. Його порядність та відданість справі були взірцем для друзів та колег.
