Ім’я Олександра Жовни є в Українській енциклопедії видатних особистостей XX сторіччя. Його постать давно відома не лише в Україні, а й за кордоном. Письменник, сценарист, режисер, член Національної Спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій. Він рідко з’являється на публіці, проте кожна його поява – це щось завжди феєричне. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Де народився, там і згодився
Олександр Жовна родом з міста Новомиргород, що на Кіровоградщині. Народився 15 лютого 1960 року. За освітою – педагог, закінчив Національний педагогічний університет імені Горького в Києві.
На питання чому вирішив залишитись у рідному Новомиргороді, в інтерв’ю CBN відповідає так:
“ Якщо ви маєте на увазі моє постійне місце проживання, то менше всього я думав про Новомиргородську громаду, бо мав чисто егоїстичні мотиви, а саме те, що я дуже люблю невеличку географічну місцину на березі між річкою Велика Вись та озером Лонго. Там я народився й тому майже не від’ємний від неї. Пам’ятаєте як Вінні Пух говорив про Іа та його хвіст: «Він дуже любив його, був до нього прив’язаний”.
Сьогодні Олександр Жовна не лише відомий режисер та письменник, а й також педагог, – він присвятив понад 30 років роботи в інтернаті для розумово відсталих дітей, що знаходиться на його малій батьківщині, у рідному Новомиргороді.
Успіх “Маленького життя”
Успіх до Жовни прийшов після першого показу екранізації «Маленьке життя». Тоді про нього заговорили як про амбітного режисера. “Маленьке життя” згодом високо оцінили на кількох кінофестивалях.
У цій екранізації він дебютував ще і як режисер-постановник та актор.
“Маленьке життя” – це історія про хлопчика Пилипка. Голодної зими 32-33 року померла його мати. Дитину забирає до себе дядько, проте малий утікає від нього, щоб знайти свою маму. Під час пошуків Пилипко заблукав у лісі та ледве не помер. Його врятували ченці, що забрали дитину в монастир. Тут хлопчина навчається писати ікони та розкриває свої здібності художника. Якось до монастиря приїздить француз, у якого хвора донька. Пилипко бажає, аби дівчинка одужала, тож, коли дізнається, що для цього необхідно молитись Святому Пантелеймону, малює його ікону.
Відомий своїм стилем
Як письменник, Олександр відомий своїм особливим стилем написання, що схожий зі стилем Чехова. Оповідання і романи Жовни прості за формою, мають глибинні психологічні переживання і порушують гострі й актуальні суспільні проблеми.
З-поміж знаменитих творів Жовни виокремлюють «Вдовушка», «Партитуру на могильному камені», «Second hand» та інші.
А свої перші оповідання Жовна надрукував 1991 року у львівському часописі “Дзвін”. Потім його твори публікували в часописах – “Дніпро”, “Донбас”, “Україна”, “Кур’єр Кривбасу” та інших.
Олександр має звання «Заслужений діяч культури України», а також він є лауреатом літературних премій, зокрема на Всеукраїнському конкурсі романів і кіносценаріїв „Коронація слова” 2000 року отримав диплом за кіносценарій „Дорога”, 2001 року – за сценарій „Експеримент”, 2003 року – за сценарій „Вдовушка”.
Входить до Національної Спілки письменників України з 1994 року, лауреат премій США “У свічаді слова” Євгена Бачинського, “Благовіст”, а за внесок в українську літературу Олександр Жовна є ще й лауреатом премії імені В. Винниченка, лауреат Обласної літературної премії ім. Євгена Маланюка.
Твори Жовни видані в Токіо та Нью-Йорку.
Тричі виступав автором сценаріїв до фільмів, знятих за його творами. Усі вони вже побачили світ.
Жовна – лауреат Всеукраїнського конкурсу романів і кіносценаріїв „Коронація слова”, він отримав диплом за кіносценарій „Дорога”, а також за сценарії „Експеримент”, „Вдовушка”. За його творами знято художні стрічки: „Партитура на могильному камені”„Ніч світла”, „Секонд-хенд”, „Маленьке життя”, а також Лауреат закордонної премії “У свічаді слова” Євгена Бачинського.
