Калина є своєрідним символом України. Вона увібрала в себе образ матері, родини і всього нашого народу. Калину вишивають на одязі, особливо оздоблюють нею вишиванки, у піснях про неї – розповідається історія боротьби за незалежність українського народу.
Особлива пісня «Ой у лузі червона калина», живить українське коріння, бойовий дух уже понад 300 років. Вона притягує силою оживає в складні героїчні періоди вступу до самостійності, процвітання держави і нації.
У 2022 році пісня «Ой у лузі червона калина» зазвучала по-новому на весь світ. Вона набула великої популярності. Її співали волонтери, співаки, маловідомі виконавці. Крім того, її виконують в різних країнах світу: США, Канаді, Індії. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Історія пісні «Ой у лузі червона калина»
Вперше ця пісня почала звучати у 1990 році, в перші роки Незалежності України. Згодом цю пісню внесли до шкільних програм з української літератури. Вона сала пісня-гімн Українських січових стрільців, яка має багату і заплутану історію.
Чимало видань друкували і продовжують друкувати наукові дослідження, розвідки про історію і походження пісні. Появою цієї пісні ми завдячуємо січовим стрільцям, добровольцям, які несли службу в роки Першої світової війни воюючи проти Росії. Їхню діяльність призабули, за часів радянської влади, тоді пропагували, що вони були ворогами для народу. Саме завдяки січовим стрільцям утворилась Незалежна Західноукраїнська Республіка. Вони змогли покласти початок боротьби за свої права і землі.
Окремий підрозділ січовиків з літа до осені 1918 року перебував на Кіровоградщині, зокрема на хуторі Надія. В цьому унікальному місці чоловіки відпочивали. Софія Тобілевич – дружина корифея театру Кропивницького була свідком перебування січових стрільців на хуторі. Вона на власні очі бачила людей, відданих народу, які здаля визволення українців, покидали свої сім’ї, йшли і виконували роботу.
Софія називала стрільців рідними гостями, особливо коли почула як вони гарно виконують українські пісні. Жінка перейняла від гостей культурно-просвітницьку місію. Серед січових стрільців були лікарі, музиканти, вони навчали селянських дітей, влаштовували концерти, театральні вистави. Це були люди, загартовані в боях, готові прийти завжди на допомогу. Якось на одному з вечорів на хуторі Надія хлопці-січовики заспівали «Ой у лузі червона калина».
Думка кропивницького краєзнавця В. Босько
Кропивницький краєзнавець Володимир Босько виклав свою версію появи цього тексту і пісні, і можливо він мав рацію.
Володимир вважає, що саме на хуторі Надія від селян січовики чули народну пісню «Круті бережечки», в якій оспівували боротьбу козаків проти польських шляхтичів. Галичани змогли розгледіти в ній патріотичний зміст, оптимістичний фінал і повезли її з собою на Захід України. Краєзнавець стверджує, що пісня «Ой у лузі червона калина» вперше була записана в селі Мар’янівка Єлисаветградського повіту. Вперше її надрукували в збірці В. Антоновича «Історичні пісні малоруського народу», який видали у 1875 році.
Ця пісня продовжувала звучати тоді, коли відбулися важливі події в Україні. Її співали на урочистих концертах, Шевченківських програмах святкувань, члени «Просвіти». Так тривало до 1939 року, до початку Другої світової війни і нової окупації українських земель. Коли прийшли більшовики, пісню заборонили. Тих людей, які співали її привселюдно відправляли на Сибір або ж позбавляли життя.
Справжнє повернення пісні відбулося наприкінці 1980 року, коли наша країна почала будувати шлях до відродження Незалежності.