Завдяки режисерам, акторам сучасні люди мають змогу дивитися телевізійні програми, ходити до театру на вистави. На Кіровоградщині було і є багато відомих людей, які зробили великий вклад в кіно культуру. Один з таких людей Костянтин Параконьєв. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Дитинство і юність
З’явився на світ Костя в вересні 1920 року в селі Володимирівка Кіровоградської області. Його сім’я була бідна, єдиний батько працював в церковній школі. Мама проста селянка, яка сиділа вдома і займалася вихованням дітей. Костянтин в сім’ї був сьомою дитиною.
Хлопець закінчив Кіровоградську середню школу, далі вступив на навчання до драматичної студії Палацу піонерів. Коли він навчався сталася дуже прикра ситуація. Його батька за наклепом, репресували у концентраційний табір у Комі. Після цього сім’я кілька років не бачила батька.
У 1940 році хлопець вступає на навчання до Кіровоградського педагогічного інституту ім. О. Пушкіна обрав опановувати літературу. Додатково, щоб прогодувати велику сім’ю працює у Палаці піонерів. Хлопець встиг закінчити перший курс, бо у 1941 році навчання перервалося через війну. В серпні, коли Кіровоград повністю окупували німецькі війська хлопець відправився жити до родичів в село Косогорівку, де влаштувався працювати в колгоспі.
У 1942 році Костя разом зі своїм братом починає працювати у художній майстерні, обіймає посаду художника. На замовлення хлопці малювали картини. Так триває до 1943 року, тоді Параконьєв вступає до хора російсько-українського театру і працює там в рідному місті. Взимку цього ж року його вивозять за кордон у табір для робітників.
Коли закінчилася війна він був звільнений і доправлений в рідне місто. Вже 1945 року він обіймає посаду керівника художньої самодіяльності у дорожньому батальйоні. Тоді ж повертається до Кіровограду.
Розвиток творчості
У 1945 році починає вперше опановувати великий, обласний український драматичний театр. Понад 20 років тут мужніє і розквітає його талант. Колеги по сцені бачать, що у Параконьєва талант. Тут він зіграв багато ролей, сюди можна віднести роль хана Гірея у виставі «Маруся Богуславка», «Циганка» та багато інших. Попри те, що він грав серйозні ролі, події минулого життя проявлялися. Керівництво постійно подавало документи для присвоєння Параконьєву почесного звання «Заслужений артист», нічого не виходило, бо раніше Костянтин був на засланні. Жити під таким тиском і тягарем було важко, але не зважаючи ні на що, Костянтин обожнював свою роботу і продовжував і далі займатися своєю улюбленою справою.
У 1962 році Параконьєв приймає рішення вступити до Київського університету театрального мистецтва на факультет режисури. Він успішно закінчує його у 1966 році і отримує диплом з відзнакою. Після закінчення навчання, чоловік вирішує, що йому не місце в Кіровоградському театрі. В той час режисер Запорізького театру ім. Магара, сам виїхав до Костянтина, щоб запросити його працювати до себе в театр. Таким чином, у 1967 році Параконьєв вперше виходить на сцену Запорізького театру.
Тоді глядачі і журналісти оцінили його виразність, гарну манеру гри на сцені. Відтоді Костянтин стає одним з найкращих в колективі, працює, як актор і режисер. Молодий режисер привертав до себе увагу завдяки відпрацьованій майстерно акторській статурі, виразним жестам, гарним словам.
Половину свого часу він витрачав працюючи режисером. Завдяки йому на світ з’явилося багато тогочасних серіалів. Зокрема, чоловік і сам грав в кіно. Він практично жив на два міста з Кіровограду він їздив до Запоріжжя, і навпаки. Так тривало до того часу, поки Костянтин мав гарне здоров’я.