Історія українського телебачення бере свій початок з середини ХХ століття. Тоді в 1930 році на теренах Кіровоградщини активно почали знімати культурні фільми, працювали кіноустановки, стаціонарні кінотеатри, головним, хто відповідав за зйомки і показ був філіал Одеського відділення «Українафільм».
До речі саме в цей час на екрани вийшов перший україномовний фільм «Ентузіязм. Симфонія Донбасу», який зняв Дзига Вертов. Звук вдалося записати використовуючи апарат «Мікст». Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Фільми в роки Другої світової
До війни люди переглядали різні фільми драми, мелодрами. Коли розпочалася Друга світова війна, на всю країну і зокрема на Кіровоград напали нацисти, кінозйомку українському телебаченню прийшлося вимушено зупинити. Свої фільми містянам почали крутити німецькі окупаційні війська, які почали стрімко наступати, тому досить швидко заграбастали всю територію Кіровоградщини.
Яскравим підтвердженням цьому є німецька кольорова хроніка «Battle of Kirovograd Аugust 1941 Invasion. В ній показували в’їзд в Кіровоград, на розі вулиць Верхньої Пермської і Великої Перспективної. В стрічці розповідали про те, як 219 батальйон, який розташовувався неподалік міста займався ремонтом мостів за лінією фронту. У кінозаписі глядачам розповідають, що немає ніякої пропаганди, виключно правда. В фільмі розповідають, що скоро закінчиться війна і наступить мир. Цю кінохроніку використовували у створенні документального 13-ти серійного циклу «Друга світова війна».
За німецької окупації в місті працював краєзнавчий музей, театр, філармонія, церкви, будинки культури, кінотеатри. В них показували документальні та художні фільми. Всі фільми документального плану несли в собі певну пропаганду, і це підтверджують кінознавці. Головною метою таких стрічок було зацікавити і наставити українську молодь добровільно їхати і працювати до Німеччини.
Всі фільми, які виходили на телебачення або крутили в кінотеатрах, ретельно перевіряли нацистські служби у справах культури. Крутили містянам і радянські комедії, довоєнні мелодрами. Після зміни влади в 1941 році культурне життя містян не зупинилося. У 1943 році в кінопрокаті перебувало понад 30 художніх картин. З кожним разом їх кількість зростала через німецького виробництва стрічки, які супроводжувалися українськими титрами. Тогочасні афіші, рекламні оголошення місцевих газет запрошували містян переглядати російську класику: «Гроза», «Великий вальс», «Батьківщина» та багато інших. У кінотеатрі «Вікторія» мешканці міста могли почути живу гру джаз-оркестру.
У кінотеатрах воєнної пори було багато відвідувачів. Наприклад, в селищі Бандурівка працював кінозал, який був розрахований на 90 глядачів. В місті Новогеоргієвськ кінотеатр був розрахований на 300 осіб, вільних місць в ньому не було, незважаючи на те, що вхід коштував 2 карбованці. Тим часом в Кіровограді працювала спеціальна кінотехнічна майстерня, в ній люди займалися склеюванням спеціальної плівки, ремонтом устаткування, апаратури.
Кіно після визволення міста
Кінодокументознавець В. Магідов у своїй практиці «Зоряна пам’ять історії» зазначив, що особливо цінними є ті зйомки, які проявляли дійсність, що через певний час перестала існувати. Вони є важливим джерелом для вивчення історії міста, його вигляду, побуту. У всіх документальних кадрах перед людьми постають реальні об’єкти – площі, вулиці, що з плином часу змінилися. У січні 1944 року, коли Кіровоград визволили від загарбників, відбулися певні зміни в культурному житті містян. Почалась повна відбудова міста. Все це фіксувалося на плівку і транслювалося в місцевих кінотеатрах.