Пісні Олександра Таранця, уродженця Кіровоградщини, належать до золотого фонду України. Чоловік все своє життя присвятив музиці. Завдяки його настирності, сумлінності, гарним вокальним даним він зміг підкорити українську сцену. Про те, як чоловік лікував людей і зцілював їх піснями читайте далі в статті. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.

Життя, творчість

Олександр народився в селі Зелене Петрівського району Кіровоградської області. Вся його родина співоча. Батько чоловіка працював в селі поштарем, тому часто і багато мандрував Україною. Ріс хлопчик багато років напівсиротою. Рано померла від хвороби мати. Тому батькові прийшлося самому виховувати дітей. Сашко і його сестра Мотя були справжніми помічниками по господарству. 

Пройшов певний час і батька Сашка призначили начальником пошти на Донеччині, і сім’я вимушена була виїхати з Петрівщини. Сашко в шість років вперше пішов працювати на роботу. Начальник шахти взяв хлопця посильним. Коли почув які в нього гарні вокальні дані, чоловік не вагаючись відправив Таранця до хору в палац культури підприємства. Сашка туди охоче прийняли і відразу зробили солістом. 

До початку радянсько-німецької війни Сашко отримав неповну середню освіту. Коли почалася окупація, він пішки з Донецька дістався Дніпропетровщини. Неподалік від П’ятихаток влаштувався черговим на залізниці. Жив хлопець на роботі. 

У 1943 році Олександр пішов воювати. Перемогу зустрів на австрійській землі. Тут його спів почув генерал Лелюшенко, й одразу відправив до ансамблю групи радянських військ у Німеччині. Все життя потім Олександр з вдячністю згадував два роки під командуванням майора Шейніна.

У 1947 році він повертається до мирного життя і більше не уявляє його без пісні. Вступив до Дніпропетровського музичного училища, де блискуче вивчив не лише ноти, а й освоїв увесь оперний репертуар. Далі він вступив до Київської консерваторії на другий курс навчання. 

Одного разу сталася неприємна подія в гуртожитку, де жив Таранець. Прийшовши з занять Сашко почув різкий запах гасу, яким прибиральниця обробила закути від паразитів, замість того, щоб провітрити приміщення, він кинув за грубу сірника. Почалася сильна пожежа, хлопець зміг загасити вогонь, все залишилося цілим, а от Сашка одежа обгоріла. Наступного дня він прийшов до консерваторії роздягненим. 

Побачивши змарнілого від холоду учня Паторжинський написав записку дружині й відіслав його до неї. Марта Іванівна вручила хлопцеві мисливську фуфайку, в якій він грівся все життя. 

Після закінчення консерваторії Сашко зі своїм сусідом по кімнаті Ретвицьким створює дует і починає виступати разом на різних концертах. Цей дует проіснував 27 років.  Вони разом з другом подарували людям такі пісні: «Пливе човен», «Місяць на небі», “Рідна мати моя” та багато інших. 

Розвиток співочої кар’єри

Вже у 1953 році Олександр став солістом Української державної естради. У його репертуарі почали з’являтися твори українських і зарубіжних композиторів. У 1959 році чоловік починає активно гастролювати різними містами України та за кордоном. Тоді він стає Лауреатом Республіканського конкурсу вокалістів у Києві. Його перший сольний альбом вийшов лише за часів незалежності незадовго до смерті. 

Останні роки життя

У 1986 році він понад 120 днів співав учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС пісні. Трохи пізніше це відбилося на здоров’ї. У чоловіка виявили пухлину в легені, після чого видалили легеню. Останні роки свого життя не заважаючи на те, що в нього одна легеня, він активно виконував пісні. Помер співак раптово у 1998 році у Відні, коли поїхав у справах.