Генріх Густавович Нейгауз – це видатний уродженець Кіровоградщини. Він увійшов в історію не тільки рідного міста, але й всієї України, як найбільший виконавець, педагог, який створив унікальну систему і виховав видатних музикантів. Про його життя і інші цікаві факти далі в статті. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Дитинство
Народився Генріх у місті Єлисаветграді 31 березня 1888 року. Мати та батько були відомими музикантами-педагогами. Завдяки їм у хлопчика змалку з’явилася любов до музики. Батьки дали йому гарну музичну освіту, і стали його першими вчителями.
Генріх був дуже хворобливою дитиною, він часто хворів, тому не мав змоги ходити до школи на навчання. Всі тітки по батьковій і матері лінії займалися з хлопчиком вдома. Вони давали йому уроки з математики, історії, французької мови. Час від часу в місто приїздив брат матері Фелікс, відомий піаніст, диригент. Він займався з малим, і згодом Нейгауз неодноразово говорив, що саме заняття з дядьком дали йому гарну початкову професійну підготовку.
Сім’я жила бідно, тому щоб допомогти, Генріх рано почав виступати. Вперше він вийшов на сцену 1902 року. Разом з піаністом Ельманом він виконав гарну програму складену з творів Шопена. Невдовзі після успішних виступів у рідному місті разом з дядьком хлопчик дає концерти у Києві. Місцева преса писала про хлопця гарні відгуки, які привернули до нього увагу магнатів, і хлопець отримав кошти, що дозволити вирушити йому за кордон.
Початок і розвиток кар’єри
В 1903 році він виступив на німецькому музичному фестивалі, який проводив Штраус. Знаменитий музикант високо оцінив молодого піаніста, порадив йому і далі займатися музикою.
У наступні роки чоловік поєднував концертну діяльність із заняттями у різних музикантів. Дотримуючись всіх порад дядька, він приїжджає до Берліну і відвідує заняття в школі піаніста Голодовського. Потім починає відвідувати інші міста.
Далі піаніст вирушає до Санкт-Петербурга, де йому вдається потрапити на прослуховування до Глазунова. Тоді ця людина відмовила юнака вступати до консерваторії, мотивуючи це тим, що йому нема чого розпочинати все спочатку, йому потрібно брати заняття у західних майстрів.
Нейгауз вирушає до Берліну і протягом року бере приватні уроки у відомого піаніста Барта. Завершуючи свою освіту, він переїжджає до Відня та стає студентом школи майстрів при Віденській академії музики. Там він прожив до 1914 року, курс закінчив з золотою медаллю.
Далі він вирушає у Тбілісі і стає викладачем місцевого музичного училища, але, через рік повертається до рідного Єлисаветграда. Тут відбулася доленосна зустріч з двоюрідним братом Шимановським. Разом вони організували музичний відділ при місцевому відділі народної освіти і почали виступати із лекціями і концертами.
Популярність митця швидко починає зростати, за кілька місяців концертів його запрошують до Києва. З 1918 року він стає професором місцевої консерваторії, веде власний клас і далі виступає з концертами.
На концертах відпрацьовує сольні програми, виступає як чудовий ансамбліст. Його концертний репертуар швидко розширюється. Він став єдиний піаніст того часу, який міг блискуче виконати твори Баха, Шопена та інших видатних піаністів.
Виконавець віддає всі свої сили на вдосконалення своєї майстерності. Всі його концерти проходять вдало, і кожен виступ стає кроком вперед. Він вдосконалює техніку, вивчає нові партитури. Секрет успіху був у ідеальній пам’яті, він пам’ятав багато партитур.
Період з 1950 по 1952 рік називають найкращим у його творчості. Він уперше починає виступати з монографічними концертами У величезному репертуарі цього митця було представлено вся різноманітність світової фортепіанної музики. Він був романтиком, і з захопленням грав музику Шопена все своє життя.
Останні роки життя
У 1952 році у чоловіка з’являються симптоми тяжкого захворювання – поліневриту. Йому довелося вимушено покинуте те, чим він займався все життя. Незважаючи на заборону лікарів, він щодня по кілька годин проводив за роялем. Зупинилося серце відомого маестро 10 жовтня 1964 року.