Вважається, що Кіровоградщина – це місце, де зародився Український театр. Всі добре знають про музично-драматичний театр ім. Марка Кропивницького. Але мало кому відомий найперший театр в нашій області, який існував ще тоді, коли область тільки з’явилася. Мова йде про Зінов’євський театр. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Що пише місцева преса?
Місцеві газети 1920 року випуску минулого століття, коли теперішній Кропивницький мав назву Зінов’євськ й входив, як окружний центр, до Одеської губернії, є цікава інформація про Зінов’євський театр. В народі його називали робітничо-селянським, і тоді, він був названий на честь Івана Франка. Крім того, акторам з цього закладу доводилося в складних умовах гастролювати у межах Кіровоградської, Одеської та інших областей України.
Театрознавиця Світлана Ушакова багато років поспіль займається вивченням театрів Кіровоградщини. Вона знайшла цікаву вирізку з невідомого видання. В ній йшлося про те, що місцеві театри несуть проміння нової культури в далекі часи. В тій замітці було фото, на якому зображені актори Робсельтеатру ім. І. Франка.
Є ще одне повідомлення стосовно театру ім. Івана Франка написане у журналі «Сільський театр». У публікації за січень 1927 року чітко описано про те, що на селах Зінов’євщини пересувний театр ім. Івана Франка показує свої вистави у місті Бобринець. Крім того, в ній йдеться про те, що цей робітничий театр виконує треті гастролі з моменту свого заснування. Людей запрошували до будинку Освіти.
Далі розповідається, про те, що актори театру прибули на конях і по дорозі співали на все село веселу пісню. Жителі почали запрошувати акторів до себе додому, щоб пригостити смачною їжею перед виступом. Коли почало темніти, до будинку Освіти почали збиратися люди, причому на виставу йшли селяни з сусідніх сіл.
Варто зазначити, що навіть харківська газета столична газета опублікувала повідомлення, що робітники й селяни у місті Бобринець при урочистих обставинах подарували червоний прапор Робітничо-Селянському театру ім. Франка.
В часописі «Нове мистецтво» була стаття, в якій йшлося про те, що основним завданням робітничо-селянського театру було обслуговування глибокої провінції. Крім того, вони повинні подавати мистецькі зразки для драматичних гуртків та хат-читалень.
Заплутана історія
Театрознавиця Світлана Ушакова працювала з підшивками місцевої преси за 20 роки минулого століття. Жінка побачила, що практично в різних газетах часто згадується про Зінов’євський РСТ ім. Івана Франка, а згодом – театр ім. Тараса Шевченка. Чи це йде мова про два різні заклади, чи про один, але просто перейменований, театрознавиці не вдалося встановити.
Є широко відома інформація, мовляв, що Чернігівський академічний театр ім. Тараса Шевченка заснували у 1926 році у місті Зінов’євськ (тепер Кропивницький). Спочатку він був пересувним Робсільтеатром ім. Тараса Шевченка. Утворився він завдяки реорганізації драматичного гуртка при заводі «Червона Зірка». До нього було залучено кілька професійних акторів. Очолював новостворений заклад відомий на той час режисер Леонід Предславич.
У 1933 році робітничо-селянський театр був відправлений з Зінов’євська обслуговувати людей новоствореної Чернігівської області. У 1934 році саме в Чернігові цей мандрівний театр отримав статус стаціонарного сценічного колективу.
Здається все зрозуміло, але Світлана Ушакова помітила невідповідність фактам у працях різних чернігівських дослідників. Мова йде про те, що Зінов’євський робітничо-селянський пересувний театр, котрим від початку створення керував Предславич від першого дня створення носив не ім’я Шевченка, як вони пишуть, а Івана Франка.
Підтвердження тому, що театр був ім. Івана Франка є заголовок статті в газеті «Сільський театр». В деяких джерелах пишуть, що на почату літа 1927 року театр розпався через брак грошей на гастролі. Втім вже в кінці літа влада виділила кошти й театр продовжив працювати даючи вистави в Зінов’євському окрузі.
Крім того, в тогочасних журналах є багато статистичних таблиць, публікацій в яких йдеться про зарплату акторів театру, інвентар, афіші, костюми та багато іншого. З цього можна зробити висновок, що історія Зінов’євського РСТ досі цілком не відома. Отож на дослідників театральної історії краю чекає багато відкриттів.