Історія кіно на Кіровоградщині досить цікава, і цей факт підтверджують прискіпливі кінокритики та глядачі. Крім того, в архівах є багато кадрів про те, яке саме кіно дивилися кропивничани в період радянсько-німецької війни. Більше на kropyvnytskyi.in.ua.
Кінохроніки про Кропивницький (Кіровоград)
Починаючи з 30-х років минулого століття на теренах Кіровоградщини активно знімали культурні фільми, працювало багато рухомих кіноустановок і стаціонарних кінотеатрів. Крім того, особливою популярністю серед містян користувався кіровський філіал Одеського обласного відділення кінофототресту «Українфільм».
Коли німці напали на місто, вони взялися транслювати кіно власного виробництва. У 1941 році в серпні відбувся їх стрімкий наступ, вони забрали практично всю територію області. Про наступ окупаційних військ докладно розповідається у німецькій кольоровій стрічці Battle of Kirovograd Аugust 1941. Invasion.
В ній показують, як німці зайшли в Кіровоград. В хроніці кадровий голос розповів про 219-й батальйон, який розташувався в місті. Перед ним було поставлене основне завдання – відремонтувати мости з лінією фронту. На кадрах показують, як німці адаптовуються, зводять собі житло на новому місці. Варто зазначити, що кадри з цієї хроніки запозичили для створення документального фільму “Друга світова”.
Існує ще одна кінохроніка Kirovograd, January 1944. В ній розповідається про те, як німців гнали з Кіровограда. Режисери зафільмували в цій стрічці, як радянські військові проводили наступ, стріляли, пересувалися на бронетехніці.
Німецьке кіно на теренах Кіровоградщини
Коли гітлерівці захопили Кіровоград, до влади прийшло їхнє керівництво. Культурне життя кіровоградців зупинилося. За окупації на території міста працювали: обласна бібліотека, музей, театр і кінотеатри.
В кінотеатрах людям пропонувалося переглянути документальні та художні фільми. Документалістика мала основну ціль – пропаганду, важливо було викликати інтерес серед молоді. За допомогою фільмів німці підманювали високими заробітками, спеціально задля того, щоб якомога більше людей згодилися їхати на роботу до Німеччини.
Перш ніж фільм транслювали, нацистські служби ретельно перевіряли його. З художніх фільмів перевага містян віддавалася радянським комедіям, довоєнним мелодрамам, до речі їх також транслювали, але не дуже часто.
Станом на 1943 рік у кінопрокаті перебувало близько 30 художніх фільмів. Німці активно транслювали фільми власного виробництва, щомісяця додавались нові. Практично кожне кіно німців супроводжувалось інтертитрами українською мовою. (Інтертитри потрібні задля того, щоб роз’яснити сюжетні повороти в стрічці).
Тогочасні афіші, місцеві газети були переповнені запрошеннями людей до перегляду російської класики. Найчастіше транслювали кінострічки: «Гроза», «Батьківщина» та багато інших.
У кінотеатрі «Вікторія» під час вечірніх сеансів містяни мали змогу почути живу гру джаз-оркестру. Аналізуючи інформацію з архівів, можна зробити висновок, що в воєнну пору в кінотеатрах було багато відвідувачів.
Наприклад, в селі Куколівка працював кінозал розрахований на 70 осіб, в місті Олександрія кінотеатр вміщував 200 осіб. В Кіровограді в період окупації працювала єдина в області кінотехнічна майстерня, в ній майстри займалися склеюванням целулоїдної плівки, ремонтом різного устаткування для кінотеатру.
Вже у 1945 році Кіровогращина була звільнена від гітлерівців, наш районний центр і область чекали складні часи відбудови й відродження. Містянам знову почали транслювати радянські фільми.